відчуження здобувши наче меч
літа - вода і безміри без меж
люби: дитину
кому ж бродити в тихому саду
тримати свічку згірклу як дуду
у білу днину

дірявий звук і весняна простуда
якась руда -покинута Гертруда
чи Лореляй
пісні співаєш - сам собі торочиш
про сад пісень де джерело туркоче
і спить земля

походи вічні - вояки полками
чиюсь провину мов Сізіфів камінь
чи не твою?
на чотирьох не ділять - чи чотири
кути всесвіту як мішень у тирі
все ж не в бою

усе - за виграш чи платню на руки
не відчиняють хоч би хто не стукав:
такі часи
такі слова у голомозих братій
плоди червиві будуть відлітати
із молодих осик

вони - плоди. І їм нема зупину
і справжній вірш немов малу дитину
тримаєш тут
поближче серця - і воно щось скаже:
як кров димить і як полки поляже
і змиє бруд

хто б не літав: лисиці що збрехали
звитяжців не судіть - бо їх страхали
числом числа
де товариство - при столі чи в полі
окреслим честь немов огненне коло -
на звук весла

- 2 -

вже нікому питати: схід чи захід
небесне світло як роздерті лахи
горбів - годин
бо тих кого питалися - не знають
парчевими крильми їх відпихають
від дна води