| Флейта
1
флейта:
повітряна риба
але ніхто не повірить що вона літає
вона
лимонна бливкавка
тому не кожен зможе тримати її в руках
: і цілувати ружові пелюстки її губ
: і розрізняти сто тисяч метеликів її звуків
2
її мелодія - виноградне листя на гербах августійших родів -
легкий запах французьких парфумів - що метеликами обсіли
кожну уголовину на лицях красунь
і коли сполохано вони злітають - їх проколюють
голками бажання мужчини - і носять на лацканах
як золоту прикрасу
її мелодія - осінні дими і картоплиння яке згрібають
поночі - діти доносять сухе бадилля і стають поодаль -
усе пахне картоплею - сирою землею - димом
усі звуки зв"язані цим постійним намаганням
вижити - і ставши лицем до вогню перебороти страх
голоду - тримаючи картоплину мов звук -
і не знати звідки це надходить
її мелодія - пенал підземного переходу - де двоє
студентів цілуються сидячи на його плащі - мов у човні -
щось імітують із Кама-Сутри - їхні сорочки
навипуск - а вона час від часу поправляє
розпатлане волосся - і сміється - знову і знову
застебаючи гудзики на джинсах - і показує йому
язика
+++
мабуть, десь там угорі
риби, дзеркальні стави -
знову настромить на ріг
місяця світло - лови
звужену смужку сліду
говір дитинний - лисиць
камінь відваживши - дух -
дим із підземних криниць
там затуманює шлях
вогке білило горба
наче сирітський лах
між ялівцю і комах
кинутий Богом - труба
сточує звук він - укол
схими осині - зима
світла таємний закон -
як херувима змах
+++
ти починаєш від плодів цитрин
знаходити вдоволення: ти пишеш
вмокаючи перо у морфій тиші
із перснем берега і кульчиком гори
човном - галерником - фонетикою риб
чи паличкою - стебельцем в ріці -
пливти в човнах повітряних: ти знаєш
завитих в сни - у биндочку Дунаю -
життя пташине стережуть ловці:
і руці золоті - і сніг в руці
чи більше самоти - прозоріша земля -
яка читає книгу наче сонник
гора та сама - порядкує сотник -
і час зітлів - і хрест стримить здаля -
все сходиться до персня - до нуля
нема вдоволень - як доволі інших
плодів які ти звідав: ти
минаєш запах і чужі сліди
краї південні - і слова тепліші
записуєш чомусь - й читаєш вірші
+++
усе забуваєш - дрібнішає вушко голки -
верблюд уже не пролазить - і сієш крізь сито літ
порох води і часу - цезарів і пророків -
звірів як темні числа - камінь як хліб
якби усіх позбирати під капелюхом сита
мабуть - се і є хліб вигнання - присутні вода і сніг
світ у зернятку світла - і теслі небесного зшиток
наче уявну предметність - волячий скріплює ріг
в оці орла відчитаєш - вогонь і пекучі стріли -
лев положився як пагорб - як довга жовта ріка
зерно усякого досвіду - у суті своїй - змертвіле
змерхла маріхуана - спожита на хліб мука
поводирям не треба іти на запах - їх двері
прочинені - їм важливо жити отут - сей край
у їхніх змислах - в уяві - білий листок паперу -
а записи: плетені сіті - а пагорб: завжди гора
якомусь камінню потрібно дихати - хтось подібно
мусить лежати каменем - ковтнувши мовчання - їх
усе у минулому - у вічках парчевої сіті - хибні
креслиш пропорції - кажуть - не прочитавши своїх
янгол - се вірш - се звуки - світильники - луни
мислі як вушко голки - білої глини печать
усе забуваєш - метелики як парфуми
різними барвами світять - навіюючи печаль
+++
Ріг буйвола затвердне наче бинт,
зима біліє. З торбою рибин -
як мову темну - вивчивши рабин -
потягся дим - і мандрівник з ослом
в незненане місто входить - і число
побільшало промовців за столом,
як пагорбів за містом що довкруж
його обсіли наче квочку - муж
блудниці - пиворіз і п"є як вуж
з-за пагорба камінного навстріч
чужинське військо скаче - глупа ніч -
і метушня, і хаос - словом - січ
часи - непевні, всюди розбрат, страх -
і семисвічник на семи вітрах,
і юрби блудять по семи горбах
ослиця з сумом погляда на схід
і стійло в скелі, і вівси сухі,
і все просте - доламуючи хліб -
та мова як рослина, як листок -
друкарська фарба вицвіла - ніхто
сих стародруків не гортає том
ніхто не пише: зав"язав сандаль
простому чоловікові - вода
на нитці світла - флейта золота -
і знову кочівник з ягням малим
петляє в горах, пагорбом олив,
як садом світить, се - Єрусалим
|