вже серпень при дворі - тяжка корона літа
прозорий виноград - мов видути зі скла -
неголена щока - чорнила чернь розлита
на запах ранніх слив і на мигдаль тепла

ти вартовитй лисиць - пильнуєш сни мисливців
се досвід колихкий - і вовна павутин
обшила всі стежки - і світиться світлиця
що гасить лампи дна і ліхтарі води

залишиться одне: рибалкам дивуватись -
дивитися услід їх рибам і човнам -
і гілку наче меч - і голку називати
їх іменем що сад і кров"ю що одна:

вона - осіння - без плодів - се видих
забутих слів - се звільнення - се злам
се мідь труби окислена й залита
в ріку мелодій - мов стебло весла -

в земній руді є сіль земна - і цукру
всім вистарчить - комахам і квіткам -
летовище своє: твою розквітлу руку
вони долають добу - мов ріка -

що поночі в словах пульсує - слово
запалюєш при свічці - пізній плід:
він знає самоту - як зерна і полову -
- елегію і камінь - хліб і сіль -

і кажеш сам - стиснувши кашель гольфом -
чекати днів при фарбі - і звірят
що яблук принесуть на спинах - і що горлом
їх співи вогняні - мов папірці горять

органні труби - й поспіх споглядання
просовуєш - мов нитку - тінь тонку
спогадуєш плоди - і музику печальну:
заламаного світла гострий кут

- 2 -

се знов повернення - се знов земне і зими
вітцівство і дари - і теплий парафін
свічок що творять сад тілами золотими
і снігу що лежить - мов мандрівець - в рові

в яких словах ядучий дим змією
шипить - в яких є ядра - замисел; імен
яких вживаєш - сю масну олію -
зішкрібуєш і пробуєш - мов мед -

в сім звільненні - в сепневім сні - сіянні
ти знову лис - антонич - ти: свіча
роздертий плід - притлумлене бажання
шипшини й яліцю - вогню й меча

і замислів земних - й небесних нір проритих
ти знову тут - мандрівче одіссей -
запалюєш сади - і їм вночі горіти
і слухати вночі як ласка здобич ссе