Express “Venezia”
  Виїхаши о п’ятій пополудні з Будапешту, у напрямку Любляни, потягом, який називається Express Venezia, швидко проминаєш рівнинну Угорщину, де лише подекуди невисокі пагорби увиразнюють рівнинний пейзаж. Потяг мчить, проминаючи села, містечка, жовті кукурудзяні поля; миготять написи угорською і на залізничних станціях звучить специфічна мелодика угорської мови, якою оголошуються станції і час відправки цього потягу. Звичайний осінній день – ув угорському вимірі - завершувався.

Історія з Gombrowiczem
  Чи можна придумати гіршу ситуацію, аніж те, що для людини пишучої, котра належить, природньо, до якоїсь мови і якогось культурного простору, в один момент усе змінюється. І трапляється це не тому, що твій народ вирішив змінити мову etc, а внаслідок твого переміщення у географічному просторі, зміни пейзажу, ну, скажімо, Польщі на Арґентину, вибравши саме доречний час - 1939, початок Другої світової війни.

Сербський сюрреалізм
  Літак рейсу Нью-Йорк-Париж набирає висоту, під нами - залите вогнями місто і клапоть півострова, на якому розмістився аеропорт JFK, швидко перетворюються на вузьку смужку всіяну мерехтливим світлом. Good by America!

Парк культури та відпочинку імені Гертруди Стайн
 Колись в одній із країн парки у містах називали парками культури та відпочинку, якщо з відпочинком усе було зрозуміло, то з культурою виходило якось не все гаразд, бо, окрім літньої естради, де час від часу гриміла дуже популярна тоді духова музика; танцювального майданчика, до якого сходились з усіх кінців міста і опівночі завершувалось, як правило, бійкою та кількох дерев"яних кіосків, в яких продавлось також і "на розлив", - саме поняття культура не надто відповідало місцю під назвою парк. Мені чомусь завжди видавалося, що культура більш пасує до слів бібіліотека, театр, музей і. т.

Park kultury i wypoczynku imienia Gertrudy Stein
 Kiedys w jednym z krajow parki w miastach nazywano parkami kultury i wypoczynku, jesli co do wypoczynku wszystko bylo zrozumiale, to z kultura wychodzilo jakos nie calkiem tak, bo oprocz letniej estrady, gdzie od czasu do czasu grzmiala bardzo popularna wtedy deta muzyka; kregu tanecznego, do ktorego ludzie schodzili sie z wszystkich krancow miasta i o polnocy konczylo sie z reguly bojka oraz kilku drewnianych kioskow, w ktorych sprzedawano takze na kieliszki – samo pojecie „kultura” niezbyt odpowiadalo miejscu o nazwie park. Zawsze czemus mi sie wydawalo, ze kultura bardziej pasuje do takich slow jak biblioteka, teatr, muzeum itp. Kraju, o ktorym tu byla mowa, juz nie ma, ale parki istnieja i maja jedna i te sama funkcje – upiekszac miasto, gromadzic ludzi pod drzewami, rozposcierac zielony dywan przed dziecmi i spryskiwac je woda z fontann. Jakkolwiek sie nazywaja.

Поет у Нью-Йорку
 Час, коли король Гарлема бив по гузнах мавп і виймав крокодилам очі, на жаль, минув, однак іспанець Лорка, зупиняючи мить текстами відомої книги у світовій поезії Поет у Нью-Йорку, продовжив у 20 столітті вибудову урбаністичного міту, який набрав дивовижних форм і перетворив Нью-Йорк на місце паломництва, яке захоплює і розчаровує, підносить і очищує.

Белградська повість, або у пошуках словника Павича
 Коли у 1997 році довелося побувати у Белграді, про Павича я не знав майже нічого, чув, що такий письменник існує, що він написав роман "Хозарський словник". Тому, блукаючи вулицями Белграда, перебуваючи у товаристві письменників та дипломатів, - ім"я Павича існувало наче в іншій реальності - розмовах і дискусіях .

Збігнєв Герберт: естетика і етика
 У кожного справжнього поета, окрім поетичних текстів, існує привабливість зовнішньої схеми його життя, себто - міф; і не важливо: чи драматична вона, чи зіткана з успіхів та досягнень, що також у свій спосіб драматизує стосунки митця зі світом. Особливо, коли клепсидра часу індивідуума перетікає у час історії, коли цей час XX століття.